Неділя, 15.09.2019, 18:22
Вітаю Вас Гість | RSS

    Офіційний сайт Роменського благочиння Сумської єпархії УПЦ КП

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Locations of visitors to this page


Петропавлівський храм, м. Ромни Петропавлівський храм , м. Ромни

 Газета Благовісник Газета Благовісник 

 

 Різдво

Свято-Покровська церква, м. Ромни

                                               Покровська церква  

  Храм Покрови Пресвятої Богородиці, споруджений в місті Ромні протягом 1764-1770 рр. на кошти кошового отамана Запорізької Січі – Петра Калнишевського і одного із запорізьких старшин Давида Чорного, є одним з неперевершених зразків класичної середньовічної дерев’яної архітектури козацького відродження і тому природно сприймається як одна із ознак духовної творчості українського народу і безпосередньо щирого прояву безмежних глибин саме народного смаку, який граціозно відобразився в простих, задушених і разом з тим вишуканих, уміло підібраних, витончених формах Покровської церкви. Хрещата біля основи, п’ятиверха по кількості бань, побудована з відбірного горового дубу, вона по праву вважається єдиним в своєму роді архітектурним витвором українського Ренесансу якраз тієї пори, коли церковне будівництво на Гетьманщині досягло якнайбільшого свого розвитку, перерваного з ряду причин московською владою під кінець XVIII ст.
Надзвичайно ретельне і закінчене в своїх формах оздоблення як зовнішньої частини церкви, так і внутрішнього обладнання, а також оригінальний, строго витриманий стиль різьбленого орнаменту по дереву вказує на те, що найкращі майстри того часу зібрані Калнишевським по всій Україні і за її межами брали участь в будівництві і оздобленні храму.
       
     Покровська церква, м. Ромни                      Покровська церква зібрана в Полтаві.
                                                                                               Фото 1916 р.

   Протягом 1827-1830 рр. храм зазнав капітального ремонту, дубові стендари замінено цегляним підмурком, оновлено старі підвалини, перемощена підлога і перекрито новою бляхою дах.
Церква стояла на розі вулиці Покровської (нині, тимчасово до повернення історичної назви - Комсомольська), на схилі Покровської гори (назва гори і вулиці походить від назви церкви) при в’їзді до міста з боку Засулля, яскраво виділяючись, як одна з головних архітектурних домінант міста Ромна. При церкві, як і скрізь по Гетьманщині були засновані приходська школа і шпиталь. Шпиталь утримувався за рахунок благодійників, а школа ще й на кошти батьків, які особисто домовлялися з дячком про плату за навчання своєї дитини. Шпиталь діяв до спорудження в місті Богодільні 1826 року, а школа проіснувала до 1860-х рр.
Детальний опис храму і його історію залишив для нащадків відомий краєзнавець Роменщини Іван Курилов в своїй унікальній книзі «Роменська старовина», яка вийшла в світ року 1989. Церкву науково досліджували 1901 року наш земляк-археолог і культурний діяч Микола Макаренко, 1905 року – Лев Падалка.
   1901 року М.Макаренко у журналі «Искуство и художественная промышленность» опублікував статтю «На родине последнего гетьмана Запорожского П.И.Калнышевского». Завдячуючи такому поважному допису, Покровська церква стала широко відомою в наукових колах та серед громадськості як видатна пам’ятка архітектури доби козацького відродження. Тож коли 1907 року поруч з роменською Покровською церквою споруджено однойменну муровану і постало питання про знесення дерев’яної, М.Макаренко підключив до розв’язання проблеми збереження церкви Калнишевського імператорську археологічну комісію, яка прийняла рішення про необхідність збереження пам’ятки. 
Завдяки сприянню полтавського архієпископа Іоана і заснованого ним церковного музею ухвалено рішення про перенесення церкви до Полтави. 1907 року її повторно дослідив М.Макаренко, а знаменитий архітектор-реставратор П.Покришкін виконав докладні архітектурно-археологічні обміри пам’ятки. 1908 року старанням Полтавського церковно-археологічного комітету храм був розібраний, перевезений з Ромна до Полтави і зібраний на новому місці – у межах садиби резиденції архієпископа (тепер вул. В. Козака і Монастирської). Це перший на Україні приклад наукової музеєфікації пам’ятки народної дерев’яної архітектури.
Покровська церква, як уже було сказано, складена з дубових брусів, за планом належала до хрещатих з невиділеним центром найрозвиненіших типів дерев’яних козацьких храмів, що мали висоту стін, рівну висоті верхів споруди. Зруби стін мали помітне звуження догори, що разом з двозаломними верхами створювали так звану телескопічну перспективу. Гладь корпуса зрубів стін оживляли лише віконні прорізи. Завершувала будівлю граціозна живописна група верхів. З великою майстерністю знайдено гармонійне співвідношення маси стін і маси верхів, з їх урочистою динамікою. Внутрішня висота центральної дільниці становила 25,5 м, бічних 21 м. Рукави просторового хреста сполучалися з центром широкими просвітами 11-метрової висоти, завдяки чому утворювався єдиний внутрішній простір, над яким стрімко підіймались до неба ілюзорно невагомі 5 верхів.
   Окреме місце серед прикрас церкви займав вміло вирізаний і майстерно орнаментований напис на одвірках головних (західних) дверей: «… сооружен Храм сей во имя покрова Богоматери, коштом и старанием войск Запорожских кошевого благородного Господина Петра Калнишевського и Давида Черного в лето от создания мира 7272 от воплощения Бога слова 1764 г.» (тут вказаний рік початку будівництва храму).Про високу ступінь розвитку козацького різьбярства в ІІ пол. XVIII ст. свідчить також і чудовий орнамент на бокових дверях церкви.Інтер’єр пам’ятки був підкреслено аскетичним, розрахованим на різкий контраст з пишним чотирьохярусним різьбленим позолоченим іконостасом рокайлевого характеру, виконаним осташківським різьбярем Сисоєм Шалматовим. За визначенням М.Драгана, це один з найцікавіших іконостасів часів Рококо. У його складі – унікальні царські врата, що мали плоскорізьбу «Благовіщення», обрамлену незвичайно багатими і різноманітними архітектурними мотивами, а внизу – три великі медальйони з мальованими композиціями. До складу іконостасу входила також кругла дерев’яна поліхромна скульптура барочного характеру, проте виконана «у народному стилі»: 4 постаті розміщалися на різьблених консолях вище намісних ікон. За Л.Падалкою, це були 4 євангелісти, за М.Макаренком – первосвященики Захарія і Аарон, Іоан Хреститель та Іоан Богослов.
   Посередині іконостаса поважне місце займає   майстерно вирізана стилізована рельєфна картина укріпленого Ромна із стінами і вежами. Отже, внутрішнє оздоблення церкви є одним з найкращих зразків різьбярства в українському національному стилі.
Покровську церкву в Полтаві замалював живописець і архітектор Опанас Сластьон, у 1920-х рр. дослідив мистецтвознавець, дослідник дерев’яної архітектури України Стефан Таранушенко. Давня унікальна пам’ятка історії і архітектури згоріла під час радянсько-німецької війни в 1943 році.
    В 1991 р. – в Ромні біля підніжжя колись існуючої Покровської церкви місцевим скульптором і народним умільцем Миколою Колесовим встановлено пам’ятний знак П.Калнишевському.
Більша частина підмурків колишнього Покровського храму нині частково зайнята приватною житловою будівлею. Окремі культові речі та православні видання з Покровської церкви знаходяться нині в фондах Державного історико-культурного заповідника «Посулля».
В час, коли відроджується українська духовність постало наболіле питання відтворення втрачених національних святинь, то й сам Бог велить нам відбудувати унікальний зразок козацької архітектури - Покровську церкву в Ромні, свого роду духовний спадок святого Петра Калнишевського - нашого ідейного наставника в богоугодних справах. Терміново потрібно відновити історичну справедливість і повернути стару історичну назву вулиці Покровській, освятити її,очистивши від негативного впливу більшовицької скверни, бо саме безбожники комсомольці розгромили Покровський храм в похмурі 30-ті радянські часи. В музеї збереглося фото коли вони під проводом комуністів скинули святі хрести з церкви, а натомість укріпили вгорі пролетарського кривавого прапора і радіючи великій глупоті, нахабно хизуючись своїм святотацтвом, відверто, з викликом позують перед фотокамерами.
  

     
                          
   
                                                                                 Євангеліє подароване
                                                                               Петром Калнишевським
   
Пошук
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

 Петро Калнишевський Святий Праведний Петро Калнишевський


Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz