Вівторок, 16.07.2019, 22:29
Вітаю Вас Гість | RSS

    Офіційний сайт Роменського благочиння Сумської єпархії УПЦ КП

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Locations of visitors to this page


Петропавлівський храм, м. Ромни Петропавлівський храм , м. Ромни

 Газета Благовісник Газета Благовісник 

 

 Різдво

Свято-Духівський собор, м. Ромни

                                     Святодухівський собор   

 Пам’ятка ахітектури та містобудування національного значення - Святодухівський собор з теплою церквою, 1747 – 1867 р.р..Комплекс міського собору рзташований в історичному середмісті на рівному місці біля краю високої гори на прузі правобережжя р Сули. З південно-західного боку до соборного подвір’я прилягає Базарна площа, яка існує на цьому місці з 17 ст.
   Комплекс складається з трьох мурованих, потинькованих і побілених споруд: Святодухівського сбору, Василівської теплої церкви з дзвіницею, будинку священника та огорожі, яка вперше була зведена мурованою в 1825 р. із тих пір неоднарозово руйнувалася й перебудовувалася, зокрема у 1875 р. Завдяки розташуванню комплексу в зоні найвищої композиційної активності й виразним висотним силуетам двох храмів, він є найважливішою містобудівною та ландшафтною домінантою не тільки міста, а й усієї округи, його маківки видно звідусіль.
   У його композиції органічно злились типовий для російських храмів кубічний об'єм і характерні риси українських трьохчастинних церков. Стиль собору - українське бароко. Північний і південний фасади куба розчленовані рідкими пілястрами на дві рівні частини, кожна з яких закінчується зверху фігурним фронтоном. Вікна собору розташовані в два яруси. Високі, вузькі, вони обрамлені тонкими колонками та стрільчатими сандриками.
Три щільно поставлених круглих барабани завершуються грушоподібними куполами, які переходять у стрункі шестигранні ліхтарі з барочними маківками. Собор вдало гармонує з оточуючою місцевістю. Здається, що масивний куб зростає з обриву і є природним продовженням стрімких схилів. Фронтони, що розчленують масивний об'єм, полегшують споруду, надають їх характер руху вгору.
Свято-Духівський собор, м. Ромни
    Це відчуття посилюють пружні лінії куполів, підхоплюють паралельні грані ліхтарів, маківки яких утопають у синяві неба.Собор має підвал, перекритий системю коробових склепінь, хори в західному боці бічних нав, куди ведуть сходи в товщі південної і північної стін. 
В 30-ті роки 20 ст. Святодухівський собор, як і більшість церков міста, було зачинено радянською владою. Дзвони здали на металобрухт, іконостас, шати та кіот з позолотою, інше державне майно, що вміщувало дорогоцінні метали, було відіслано до Московської контори для вилучення золота та срібла. Все інше майно реквізовано на потреби влади. Будівля до 1990 року використовувалася під склад.  Святодухівський собор має заплутану історію будівництва.   Так, М. П. Цапенко вважав, не покликаючись на джерела, що мурований собор збудовано у 1689.  Плутанина з датуванням виникли тому, що протягом 17 ст. головним у Ромнах був дерев’яний Успенський собор. Час будування Успенського собору визначити майже неможливо, оскільки ніяких писемних і навіть речових джерел старійших за 17 ст. при ній не збереглося. Це дає можливість припустити, що споруда була збудована задовго до 17 ст. За свідченнями описів сучасників вона вже на початку 18 ст. була дуже старою. Не реставрувалась Успенська церква ще й з тієї причини, що в першій половині 18 ст. біля неї почалося будівництво нової кам'яної церкви на честь сходження Святого Духа.
    Обидві вони вважалися однією соборною церквою. Поки в новому храмі велися внутрішні роботи (в 1738-1747 роках), богослужіння відбувалися в старій Успенській церкві. На кінець 1746 року було закінчено не тільки будівництво, а й оздоблення Святодухівського собору. На початку 1747 року його було освячено і відчинено. 
Про цей факт свідчить звернення духовенства та лубенського полковника Данила Апостола до Київського митрополита Рафаїла Забаровського за дозволом на освячення храму .   У 1748 році дерев’яну Успенську церкву продали у село Процівку (за ішою версією, собор згорів від блискави на почтку 19 ст.). Іконостас, богослужбові книги і церковне начиння з Успенського дерев’яного собору було передано Святодухівському.Існує легенда про події, які передували будівництву собору.  Вона розповідає, що під час шведської (Північної) війни, російський цар Петро І був проїздом в Охтирському монастирі, а швецький король Карл XII разом з Мазепою квартирував тоді в Ромні.  Ігумен чи архімандрит Охтирського монастиря, який нібито був родичем поміщиків Заборовських, які жили біля Ромен, запросив російського царя до себе на сніданок. Лакей, який подавав вино та бокали, чи то з переляку, чи від ваги таці, випустив її, і весь посуд розлетівся під ноги цареві. Але ігумен нерозгубився і на весь голос вигукнув: «Так, великий государю, нехай падуть вороги твої під ноги тобі!» 
Таким передбаченням Петро І залишився задоволений, був під час сніданку веселим, милостиво розмовляв з усіма.
І ось тут ігумен скористався такою нагодою і почав просити царя не розоряти Ромен. А в цей час, князь Меншиков уже був готовий спалити місто, знищити раз і назавжди. Після щасливого завершення Північної війни зі шведами, яке передбачив Охтирський ігумен, Петро І зважив на його прохання і скасував намір Меншикова.  На згадку про це і в подяку Господу Богу за звільнення м. Ромна від розорення та знищення, поміщики Заборовські почали будувати кам'яну церкву 
на честь сходження Святого Духа.
    В архівних та бібліографічних джерелах існує версія про будівництво собору в 1735-1737 коштом місцевої поміщиці Маври Забаровскої, сестри Київського митрополита Рафаїла Забаровського. Є документи, які свідчать, що собор був збудований на гроші не однієї людини чи сім'ї, а коштом цілої громади.Значною мірою собор побудований також на добровільні пожертви заможніх козаків та міщан. 
   До соборного приходу на той час відносилась більшість заможніх людей міста. Це старшинські сімейства Маркевичів і Ласкевичів, поміщики – Полетики, Лук’яновичі та інші, які жертвували значні суми коштів.
Мурований собор Зішестя Святого духа, крім головного престолу, мав ще два бічні вівтарі на хорах: св. Великмучениці Варвари та св. пророка Іллі.   У соборі був п’ятиярусний різьблений позолочений іконостас (не зберігся).
Є свідчення, що оздоблювали позолотою іконостас путивльські золотарі – Понорін та Шубін. Розмальовував собор та писав ікони для нього роменський художник Григорій Стеценко.
    У 1825 р. собор відремонтовано, при цьому було повністю замінено тинькування фасадів та інер’єру, в 1875 – 1876 р.р. були зроблені нові мальовання в так званому синодальному стилі, в 1897 р. ще раз ремонтували.  
Наприкінці 19 ст. церковним старостою в соборі був купець другої гільдії І. О. Курилов (1840-1916), автор відомої історико-краєзавчої книги «Роменская старина», а також історико-статистичного опису Святодухівського сбору.
При соборі знаходилось церковне керівництво краю, яке підпорядковувалось Київській митрополії.
Під стінами собору зосереджувалося все міське життя, зокрема місцева торгівля. Cобор мав у своїй власності значні земельні володіння, які здавались в оренду. В його власності була більшість торгових лавок на ярмарковій площі. Згодом тут стали збиратися великі торги і ярмарки, головним з яких був Іллінський.
Оскільки в соборі зберігалися зразки одиниць ваги і міри (собор мав виключне право надавати купцям ваги для торгів), то за великої ярмаркової торгівлі церква мала значний прибуток, що було головним джерелом для будівництва та оздоблення храму.  З переводом Іллінського ярмарку від собору та побудовою кам'яної огорожі навколо церкви в 1825 році, вся торгівля була відділена від церкви. 
   За древнім християнським звичаєм в стінах собору ховали найбільш видатних людей, благодійників храму. Відомо про поховання в ньому в окремих склепах А. Полетики, Ф. Лук’яновича, Маркевичів та інших.
   У 18 столітті при кожній церкві в місті обов'язково працювали церковні школи і шпиталі для жебраків. Ці установи створювалися, судячи з усього за наказом Петра І, за духовним регламентом та інструкцією церковним старостам.
Шпиталь при Святодухівському соборі складався з трьох убогих хатин та існував до відкриття богоугодного закладу.
При соборі в різний час діяло декілька церковно-приходських шкіл. Одна із шкіл була відкрита в той час, коли богослужіння велося ще в старій Успенській церкві, тобто до 1747 року.  Школа існувала до 1846 року в старому приміщенні, після чого з церковних грошей збудували новий шкільний дім, в якому навчалися хлопчики та дівчатка. Ніякої програми для церковних шкіл і контролю над ними не існувало. Викладалися такі предмети: слов'янська граматика, Псалтир або часослов і писання. 
Термін навчання не визначався, вчилися щоденно, протягом усього року, крім свят, зранку до 12-ї години і після обіду з 14-ї години до вечора. За кожний предмет навчання батьки учнів розраховувалися з дячком. Так, за граматику призначалася плата 2 рублі, за Псалтир - 4 рублі, за писання на одній тільки дошці розведеною крейдою - 2 рублі, а якщо хтось бажав учитися писати на папері, то платив 4 рублі.   Вчилися діти також релігійним обов'язкам і правилам моралі.
    Приміщення останньої з церковно-приходських шкіл збереглося і на початку 20 ст. передано під житло соборному співаку Степану Йосиповичу Шкурату.
   При соборі знаходився церковний архів та бібліотека, в яких були були унікальні рукописні та друковані матеріали.
Поблизу собору знаходиться цвинтар для духовенства та визначних прихожан.Серед збережених поховань є могила церковного старости (1875-1891 р.р.), автора «Роменської старовини» Івана Олексійовича Курилова.
13 червня 2011 р. вперше після 1917 р відбулася божественна літургія    до Дня Святої Трійці.


Свято-Духівський собор, м. Ромни
Пошук
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

 Петро Калнишевський Святий Праведний Петро Калнишевський


Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz