П`ятниця, 21.09.2018, 09:56
Вітаю Вас Гість | RSS

    Офіційний сайт Роменського благочиння Сумської єпархії УПЦ КП

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Locations of visitors to this page


Петропавлівський храм, м. Ромни Петропавлівський храм , м. Ромни

 Газета Благовісник Газета Благовісник 

 

 Різдво

Покликання до подвижництва - Василій Великий

1. Мудрістю своєю дивують накази царя підданцям його, але ще величніші й вагоміші його накази воїнам. Як кориться наказам той, хто намагається досягти високих щаблів військової служби, так само й той, хто хоче завжди бути служителем Христа, нехай постійно вслухається в ці величні слова: А хто хоче Мені служити, нехай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій (Йо. 12, 26). Де перебуває цар Христос? На небі. Туди й ти прямуй, воїне. Забудь про земний спокій. Жоден із воїнів не набуває маєтків, не купує землі, не займається торгівлею для примноження своїх статків. Бо жоден воїн не переймається житейськими турботами, щоб догодити полководцю (2 Тим. 2, 4). Існує він за державний кошт; він не має потреби добувати собі харч, навіть задумуватися над цим. Двері кожного дому відчинені для нього, і турботи про житло не обтяжують його. У поході намет служить йому домівкою, спрагу вгамовує він водою, і сон його не знає надміру. Він зносить труди численних походів і нічних варт, потерпає від холоду й спеки, вступає в чимало сутичок, наражає себе на великі небезпеки, часто дивиться в очі смерті, але — славній смерті: воїн отримує справді царські почесті й дари. Під час війни долає він багато труднощів, однак безхмарне його життя в мирний час. У нагороду за звитягу й у відзнаку за славну службу воїна призначають на високі посади, цар називає його своїм другом, воїн удостоєний торкатися царської правиці, отримує дари з царських рук, керує підлеглими, може, маючи бажання, заступатися перед царем за своїх друзів.

2. Отож, воїне Христовий, візьми собі за взірець щось зі земного життя, але хай наснажують тебе вічні блага. У земному житті маєш зректися маєтків, суспільних обов'язків, жадоби багатства. Стань вільним, позбався від усього життєвого марнославства: нехай ані потяг до жінки не зв'язує тебе, ані піклування про дітей не обтяжує тебе — не личить це воїнові Божому. Зброя нашого воїнства не тілесна, але зміцнена Богом (2 Кор. 10,4). Не дай здолати себе тілесній природі, нехай вона не позбавляє тебе волі і не перетворює з вільного на раба. Не про те турбуйся, щоб на землі залишити по собі дітей, а про те, щоб піднести їх на небо. Зміцнюй у праведності і плекай своїх духовних дітей, прагни поєднання не у світському шлюбі, а в духовному. Нехай небесний Наречений стане для тебе взірцем.

Перемагай невидимих ворогів, протидій началам і владам (Еф. 6, 12), викоріни їх спочатку зі своєї душі, щоб не мали в ній жодного наділу, а згодом звільни від них душі тих, які, слухаючи слова повчання твого, звертаються до тебе як до наставника і захисника. Зупиняй мудрування, що повстають проти віри Христової. Словами праведности борися з нечестивими і лукавими думками, бо сказано: Ми руйнуємо задуми і всяке піднесення, що надимається проти пізнання Бога (2 Кор. 10,4-5). Над усе покладайся на руку великого Царя, яка лише появою своєю здатна навести жах і змусити до втечі всіх ворогів. А якщо Він захоче, щоб ти серед небезпек виявив хоробрість, і забажає повести Своє воїнство на битву з ворогом, то й тут будь нездоланним в усіх звитягах, сміливим у небезпеках, з готовністю йди з однієї землі в иншу, з моря на море. Сказано ж бо: А якщо переслідують вас, утікайте з одного міста до іншого (Мт. 10, 23). Тож якщо притягнуть тебе до суду, і станеш ти перед можновладцями, і будеш змушений терпіти глум юрби, зустрінеш важкий погляд ката і почуєш його суворий голос; якщо випаде тобі побачити жахливе місце твоєї страти, зазнати тортур і змагатися аж до смерти, — не втрачай віри. Пам'ятай приклад Христа, Котрий заради тебе все це витерпів, знай, що задля Нього й ти мусиш пройти через це. У цьому буде твій здобуток, бо ти йдеш шляхом Царя-переможця, Який прагне, щоб і ти розділив Його тріюмф. Навіть якщо доведеться тобі померти, то не подоланим, бо, до кінця зберігши в собі істину непохитною, а відвагу в боротьбі за істину нездоланною, ти отримаєш найславнішу перемогу.

3. І перейдеш ти від смерти до вічного життя, від осуду людей до слави в Бога, від страждань і мук — до вічного спокою серед ангелів. Світ не прийняв тебе як свого, але прийме небо, переслідували тебе, але понесуть ангели, щоб поставити перед Христом, — і названий будеш Його другом, і почуєш жадану похвалу: "Добре, рабе гарний і вірний (Мт. 25, 23). Воїне хоробрий, учню Господа, послідовнику прикладу Царя: Я винагороджу тебе Своїми дарами, вислухаю твої слова, бо ти послухався слів Моїх". Ти будеш просити за спасіння братів, що трудяться, — і разом з одновірцями, утаємниченими у святій любові, від Царя приймеш причастя благ. Ти будеш радіти вічною радістю, увінчаним постанеш серед ангелів і під владою Царя — пануватимеш над Його творіннями й вічно перебуватимеш серед блаженних.

А коли й після здійснення подвигів Він захоче залишити тебе на цьому світі, щоб ти здійснив їх ще більше і багатьох спас від видимих і невидимих небезпек, то й на землі буде великою твоя слава: шануватимуть тебе друзі, які вбачатимуть у тобі заступника, помічника й оборонця. Одні будуть утримувати тебе як доброго воїна, инші шануватимуть як мужнього переможця, треті будуть зустрічати й з радістю приймати, як каже Павло, неначе ангела Божого, неначе Христа Ісуса (Гал. 4, 14). Такими є воїни Божі.

Сказане стосується не тільки чоловіків. І жінки можуть бути воїнами Христовими, належати до Його воїнства завдяки своїй душевній мужності, і їхня тілесна неміч не є перешкодою цьому. Багато жінок відзначилися не меншою мужністю, а є й такі, що прославилися ще більше, ніж чоловіки. Це ті, котрі поповнюють ряди дів, що сяють подвигами сповідей і перемогами мучеництва. За Господом йшли як чоловіки, так і жінки. І всі вони прислужилися Спасителеві.

Оскільки великими й славними є нагороди, що очікують воїнство Христове, нехай батьки побажають участи в цьому воїнстві для своїх синів, а матері для своїх дочок. Нехай з радістю приведуть народжених ними, оскільки їхні діти удостояться вічних надій, а вони будуть мати заступників у Христі і добрих захисників. Не треба бути легковажними щодо дітей, не лякаймося, якщо вони перетрудяться, а радіймо їхньою майбутньою славою. Присвятимо ж Господеві подарованих Ним, щоб і ми розділили славу їх, бо разом з ними й ми самих себе приведемо до Господа і присвятимо себе Йому.

Людям, які настільки мужньо й прекрасно борються, можна сказати словами Псалмоспівця: Ви благословенні Господом, що створив небо і землю (Пс. 112, 23). За них треба молитися, як робив це Мойсей: Благослови, Господи, діла їх, знищ гординю тих, що повстають проти них (Втор. 33, 11). Будьте мужніми й безстрашними, заради вічних нагород сміливо йдіть своїм шляхом в Христі Ісусі, Господі нашому, слава Котрому навіки. Амінь.

Слово про подвижництво і заохочений до зречення під світу і про духовну досконалість

1. Прийдіть до Мене, усі втомлені та обтяжені, — і Я вас заспокою (Мт. 11, 28), — промовляє Божественний голос, вказуючи на майбутній або теперішній спокій. Він закликає нас скинути з себе ярмо багатства, роздавши свої маєтки нужденним, а, уникнувши численних гріхів, що їх породжує власність, чинити добро, сповідатися і прийти до хрестоносного життя ченців. Той, хто обрав послух Христові і поспішає жити в бідності і спокої, справді гідний подиву і названий блаженним. Однак закликаю, нехай він не робить цього, не пройшовши належних випробувань, нехай не уявляє собі це життя легким, а спасіння — без боротьби. Передусім нехай випробує своє терпіння в тілесних і душевних нестатках, щоб згодом, потрапивши в несподівані небезпеки і не маючи сили протистояти випробуванням, які постануть на його шляху, він, присоромлений і зганьблений, не повернувся назад до того життя, яке полишив. Бо його душевне сум'яття стане для багатьох спокусою і породить у них думку про неможливість жити у Христі. Небезпеку цього усвідомлюєте всі, хто читає Євангеліє, що в ньому Божественний голос промовляє: Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих (Лк. 17, 2). Така людина заслуговує на осуд не лише як воїн, що полишив своє військо, а й як спокусник, що зашкодив иншим. Нехай не намагається виправдатися хибними судженнями про те, що, і живучи в світі, він догоджає Богові, — це неможливо. Бо хто в безгрішному і спокійному житті не зміг витримати натиску ворога, то чи сам на сам у житті, сповненому спокус, зможе відстояти доброчесність? Навіть якщо й достойно влаштує своє життя, не уникне він осуду за те, що полишив Христа, як ті учні, про яких згадує божественний євангелист і свідчить: Відпали багато хто з учнів Його, і не ходили вже з Ісусом, кажучи: Жорстокі слова ці! Хто слухати може їх? (Йо. 6, 66-60).

Чоловіколюбний Бог, піклуючись про спасіння наше, визначив два шляхи людського життя: одруження або дівство, — щоб той, хто не спроможний піднести звитяги дівства, одружувався з жінкою, пам'ятаючи, що від нього також вимагатимуть цнотливого життя, святости і наслідування прикладу тих, котрі свято жили в шлюбі й виховували дітей. У Старому Завіті таким був Авраам, який прославився тим, що шанував понад усе Бога і без вагань приніс в жертву єдиного сина. Він тримав відчиненими двері свого намету і був готовий приймати прочан, бо ще не почув: Продай своє майно та й роздай убогим (Мт. 19,21). Ще більше уславилися Йов, Давид, Самуїл і багато инших. У Новому Завіті такими були Петро й инші апостоли. Бо від кожної людини вимагатимуть (показати) плоди любови до Бога і до ближнього, і кожна людина отримає покарання за невиконання цих та инших заповідей. Господь говорить у Євангеліях: А хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, той Мене недостойний (Мт. 10, 37), а також: Коли хто не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, — той не може бути учнем Моїм (Лк. 14, 26).

2. Чи ти погоджуєшся з тим, що Євангеліє дано й усім одруженим? Отож маєш розуміти, що від усіх людей вимагатимуть звіту за своє життя згідно з Євангелієм — як від ченців, так і від одружених. Для одруженого вистачить і того, що йому прощено тілесну нестриманість, потяг до жінки і співжиття з нею, а инші заповіді, які для всіх мають силу закону, переступати небезпечно. Христос, проголошуючи накази Отця, звертався і до тих, що живуть світським життям. А коли наодинці учні Його про щось запитували, то Він їм свідчив і казав: Те, що Я вам кажу, — для всіх кажу (Мр. 13, 37).

Тому й ти, який обрав подружнє життя, не будь легковажний, немовби маєш право підкоритися світові. Щоб отримати спасіння, багато праці доведеться докласти, багато терпіння і передбачливости виявити, бо обрав ти життя серед пасток і влади сил відступництва, маєш перед очима безліч приводів для гріха, і всі твої почуття вдень і вночі у владі пожадань і спокус. Знай же, що не уникнути тобі боротьби з відступником і не здобути перемоги над ним без важких трудів, щоб захистити євангельські настанови. Бо як уникнеш боротьби з ворогом, якщо живеш на полі бою? Бо таким полем бою є вся земля під небесами, по якій ходить і яку обходить навколо ворог, неначе скажений пес, шукаючи, кого б зжерти, і прикладом того є історія про Йова (Йо. 2, 2). Тому, якщо хочеш відмовитися від боротьби з ворогом, то слід тобі відійти в инший світ, де його немає. Тільки там можлива відмова від боротьби проти нехтування євангельськими настановами. Отже, зрозумівши неможливість цього, поспіши навчитися боротися з ворогом за Святим Письмом, щоб тебе, неумілого, він не переміг і не потрапив ти у вічний вогонь. А це, між иншим, стосується також і тих, які в подружжі нехтують Христовими заповідями.

Ти, подвижнику ангельського життя, що прагнеш життя в небесній спільноті, що бажаєш стати одним зі святих учнів Христових, зміцнити себе для подолання спокус, сміливо вступай до чернечої громади. З самого початку свого відречення від світу будь стійким, щоб тебе не відвертали родинні почуття, зміцнюй себе, хай безсмертне заступає в тобі смертне. А коли насправді відмовляєшся від майна, то будь непохитний у своєму рішенні, у твердому переконанні, що, жертвуючи убогим, збільшуєш своє небесне майно і помножуєш його в Бога з великим зиском для себе. Залишаючи друзів і близьких своїх, не сумуй, бо поєднуєшся з Христом, Котрий був розп'ятий за тебе. Чи може бути для нас більша нагорода, ніж така дружба?

Коли з Божою допомогою ти переможеш свого ворога в цій першій сутичці, то не полишай душі своєї напризволяще, неначе якусь непотрібну річ, бо відреченням від земних справ ти вже прикрасив себе перед Христом. Ретельно й виважено шукай людину, яка б своїм життям слугувала тобі взірцем чеснот і любови до Бога, уміла правильно спрямувати тих, що йдуть до Бога, і добре знала Святе Письмо. Ця людина має бути цілеспрямована, некористолюбна, має не розпорошуватися на зайві справи, бути небагатослівною, побожною, скромною, не дратівливою, незлопам'ятною, здібною до напоумлення тих, що з нею спілкуються, не марнославною, не зарозумілою, не запопадливою; вона не має змінювати своїх поглядів і має ставити Бога понад усе. І якщо ти знайдеш таку людину, довірся їй. Вважай власну волю нічого не вартою й цілком відмовся від самого себе, щоб ти виявився мов чиста річ і заслужив похвалу і прославляння, примножуючи вкладене в тебе добро. Якщо ти збережеш в собі щось зі своїх мирських пристрастей, то добро, вкладене в тебе, перетвориться в оцет, і тебе буде викинено, мов непотрібне начиння.

3. Це другий крок боротьби з ворогом нашого спасіння, бо в добрих учителів й уроки добрі, а в злих — злі.

Коли наш лихий супротивник неспроможний буде нас переконати залишатися в життєвій суєті і погибелі, то він намагатиметься переконати нас уникати суворого життя, не ввіряти себе людині, яка вказує нам на наші недоліки і виправляє їх. Навпаки, він буде підштовхувати нас до думки, щоб доручити себе комусь із тих, хто марнославно заспокоює власні пожадання під виглядом прихильности до своїх ближніх. Це робиться задля того, щоб непомітно нас прилучити до спокус і обплутати путами власних гріхів. Якщо ж ти, незважаючи на спокуси, ввіришся доброчесній людині, то успадкуєш блага, якими вона володіє, і станеш блаженним перед Богом і перед людьми. Якщо ж, жаліючи себе, знайдеш наставника, поблажливого до твоїх пристрастей, який разом з тобою прямуватиме шляхом загибелі, то даремно ти погоджувався на подвиг відречення від світу. У такому разі ти підкорився життєвим пристрастям, узяв собі в поводирі сліпого й наближаєшся до прірви. А коли сліпий водить сліпого, — обоє до ями впадуть. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його. (Мт. 15,14; 10,25). Це — слово Боже, і воно — без гріха. Ти маєш жити за законами подвижництва. Инакше не отримаєш вінця, як каже апостол: А коли хто хоче змагатися, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається (2 Тим. 2, 5).

4. Тому коли через благодать Божу знайдеш (а якщо шукатимеш, то неодмінно знайдеш) наставника для добрих справ, то пильнуй, щоб ти нічого не чинив всупереч його волі. Усе, що ти робитимеш без його відома, буде неначе злодійство і блюзнірство, що провадять до смерти і не приносять користи, навіть якщо це видаватиметься тобі добром. Бо якщо це справді добро, то чому робиться таємно, а не відкрито? Запитай самого себе, яким чином праведні діла доводять тебе до розбою і як через на перший погляд добрий послух готуються неправедні діла. Відкинь бажання приручити змій, бо якщо ти не знаєш заклинань, то, скликавши змій, будеш обплетений ними і, не змігши їм опиратися, загинеш. Не покладайся на благородство плоті і не шукай почестей, бо для тілесного неприйнятне те, що від Духа (1 Кор. 2, 14).

Не намагайся внести якихось змін у доброчесне життя, ставати на перешкоді подвижництву инших, а на себе самого навалювати тягар гріхів. Не вибирай для себе ані зручнішої постелі, ані кращого одягу чи взуття чи инших побутових речей, ані кращих харчів чи часу їх споживання, що не відповідають правилам доброчесного життя, ані безтурботнішого відпочинку чи завзятішої, ніж годиться, праці. Бо навіть саме прагнення цього не доведе до добра. Якщо ти не розгледиш у цьому диявольських підступів і не вирвеш їх зі свого серця, то спіткає тебе відлучення від життя Христового. І навпаки, закарбувавши в серці своєму, що ти гірший і грішніший за всіх людей, що ти мандрівник і чужинець (на цій землі), якого зі співчуттям прийняли ті, що раніше за тебе відреклися від світу, поспіши стати останнім з усіх і рабом усім. Саме це принесе тобі честь й істинну славу.

Нехай твої вуха будуть відкриті для послуху, а руки готові до виконання наказів, уста мовчазні, а серце розважливе. Будь байдужий до марнослав'я, а мудрий і досвідчений у спасительному слуханні Божественного Святого Письма. Нехай світські розмови будуть для тебе гіркі, мов полин, а спілкування з праведниками солодше за мед. Наслідуй тих, які до тебе провадили подвижницьке праведне життя і не поспішай навчати кожного.

Дбай про великі чесноти і не забувай про менш значні. Не нехтуй жодною, навіть найменшою, похибкою, а поспішай її виправити покаянням. Не дивися на тих, що багато грішать у великому і малому та залишаються нерозкаяними. Не будь суддею чужих гріхів. У них є Суддя праведний, Котрий воздасть кожному за діла його (Рим. 2, 6). Ти пильнуй за своїми справами і, наскільки можливо, полегшуй власний тягар, бо той, хто збільшує свій тягар, сам його й понесе, У покаянні — спасіння, а неусвідомлення покаяння — смерть.

5. Уникай суєтних людей і щонайбільш виявляй себе до Бога. Наскільки це залежить від твоїх зусиль, ухиляйся виходити у світ, уникай розпорошености думок. Лишень вийшов ти з келії, як уже полишаєш стриманість, занурюєшся у вир світського життя, зустрічаєш розпусну жінку, яка зачаровує твій слух облудними словами, твій погляд — красою, твої відчуття — вишуканими справами і пожадливо приводить до себе. Потім, пригортаючись до тебе й обнімаючи тебе, ослабить твій потяг до праведного життя і таким чином поступово змінить напрям твого шляху від доброчесности до зіпсуття. Навіть якщо з Божою поміччю зможеш уникнути її тенет і повернешся в келію, будеш уже не такий, як раніше, а станеш розсіяний і розслаблений, не здатний до добрих діл, лише з часом зможеш повернутися до свого звичного життя. Ти, збентежений, стоїш на роздоріжжі, вагаючись, яке життя обрати. Лише доклавши чималих зусиль, будеш спроможний віддати перемогу душі. Тому, коли постане потреба вийти з келії, зодягнися в панцир страху Божого, прикріпи на руці, мов щит, любов Христову і стриманістю перемагай наступ пожадань. А відразу після виконання справи, не гаючись нітрохи, повертайся назад як невинна голубка до рятівного ковчега, з якого ти був посланий, несучи на устах милості Христові й будучи внутрішньо переконаним, що в жодному иншому місці не досягти тобі спасительного спокою.

Якщо ти ще молодий і недосвідчений, то тримайся подалі від однолітків і тікай від них, як від вогню. Ворог, запаливши через них багатьох, вкинув у вічний вогонь і під виглядом духовної любови скинув у ганебну безодню пороків жителів П'ятимістя. А тих, що врятувалися серед розбурханого моря і негод життя і вже потрапили до, здавалося б, безпечної гавані, потопив разом з човном. Коли ти десь сідаєш, сідай подалі від однолітків, коли лягаєш спати, лягай подалі від них, нехай поміж вами буде хтось зі старших. А коли хтось із однолітків розмовляє з тобою чи співає, стоячи навпроти, то відповідай йому, опустивши очі додолу, щоб, блукаючи поглядом по обличчях, не перейняти насіння пожадань від ворога і сіятеля зла та не вижати снопів розпусти й погибелі. Вдома чи там, де ніхто вас не бачить, не залишайся з ним наодинці навіть під приводом бесід про Боже слово або будь-якої иншої, цілком виправданої і нагальної, потреби, бо важливішою понад усе є душа, за яку помер Христос. Не довіряй облудним думкам, які нашіптують тобі, що в цьому нема нічого спокусливого, знаючи напевне, що це і є спокуса, про що засвідчує досвід тих, які зазнали падіння.

6. Повір моїм словам, які йдуть від щирого братолюбного серця. Звертайся до суворих старших братів, що прихильними словами скеровують юнаків до справ, гідних хвали, але не приносять жодної шкоди своєю зовнішністю.

Над усе оберігай серце своє (Прип. 4,23). Як злодії вдень і вночі неустанно підкрадаються до золота й несподівано викрадають його, коли ти не очікуєш, так і ти пильнуй, щоб ворог не спокусив тебе гріхом прабатьківським та не вигнав зі солодкого раю. Бо той, хто через крадіж плоду відвернув Адама від життя, сподівався спокусити й Ісуса, а тим більше не посоромиться вчинити так з тобою і підмішати тобі цієї першопричини всіх лих, знаючи, якою сильною є ця отрута.

Пристрасть до надмірности в їжі, зазвичай, виявляється не у виборі наїдків, а в споживанні навіть незначної кількости зі смаком. Отож якщо бажання поїсти хоч що-небудь буде таке нестримне, що розпалить пристрасть до об'їдання, то воно легко доведе тебе до смерти. Так само, як ріка з багатьма заплавами покривається ряскою в тих місцях, де вода залишається стоячою, так і пристрасть до надмірности в їжі, якщо вона розлилася у твоєму серці, напоївши всі твої почуття і насадивши в тобі ліс пороків, перетворить твою душу на місцину для хижаків. Я бачив багатьох, охоплених пристрастями і потім зцілених, але не бачив серед них жодного з тих, що звикли таємно насичувати свій шлунок. Навпаки, усі ці люди або полишали чернече життя і гинули в гріхах світу, або намагалися заховатися поміж подвижниками й через власну пожадливість до їжі прислуговувати дияволові. Бо всі вони — брехуни, які складають великі присяги, але переступають через свої клятви, полюбляють сперечатися і є мстивими, сварливими; кривоприсяжники, скупі, нестримані за трапезою, які скаржаться на свою долю, втручаються, куди не слід, радіють із сумнівних справ і завзято чинять спротив усім проявам правдивого життя. Намагаючись приховати свою ненажерливість, вони чинять численні лиха. Такі люди, хоча за зовнішніми ознаками належать до числа спасенних, за ділами своїми перебувають серед засуджених.

7. Потяг до об'їдання призвів Адама до смерти і спричинив загибель світу. Через нестриманість у їжі Ноя висміяли, Хама прокляли, Ісав позбувся права першородства і породичався з хананеянами, Лот одружився з власними доньками, ставши водночас зятем і тестем, батьком і чоловіком, дідом і батьком, і таким чином зневажив закони природи. Обжерливість й ізраїльтян перетворила на ідолопоклонників і довела їх до того, що тіла їх згинули в пустелі (Числ. 14, 29). Нестриманість у їжі зробила здобиччю хижих звірів й одного із пророків, посланих Богом, щоб викрити нечестивого царя.

А той, кому при всій своїй могутності не зміг помститися цар Ієровоам, піддався пристрастям черева й загинув ганебною смертю (З Цар. 13, 23-24). Даниїл, подолавши потяг черева, царював над халдеями, перемагав ідолів, винищував змія, приручав левів, провістив втілення Бога в людині, тлумачив найбільші таємниці. Троє святих юнаків, ставши над насолодами черева, зневажили царський гнів і безстрашно ввійшли до палаючої печі, розжареної за наказом Навуходоносора, показали всю нікчемність обожненого золотого образу. А цей образ, що його тривалий час насаджував сатана, щоб зганьбити Божу славу, вони взяли як здобич і принесли власному Владиці. Вони змусили затятого у своїй ворожості царя і все його військо славити піснями Бога. Одне слово, якщо ти будеш панувати над своїм черевом, то почнеш жити, неначе в раю, а якщо не керуватимеш ним, то потрапиш в лабети смерти. Будь надійною скарбницею доброчесностей, ключем до якої нехай стануть слова твого духовного наставника. Нехай він відчиняє твої уста для споживання хліба, нехай і замикає їх на замок. Не бери в порадники змія, який, замість ключа, намагається спокусити тебе своїми порадами — покуштувати бодай щось. Остерігайся споживати їжу таємно від усіх, бо гріх це. Якщо він зуміє спокусити тебе в малому, то переможе цілковито й пануватиме над тобою.

Не прислухайся до кожного базіки і з кожним пустобрехом не провадь розмови, які не відповідають твоєму подвижництву Уважно слухайся добрих порад і закарбовуй їх у своєму серці. Бережи свій слух від житейських розмов, щоб не забруднити душі. Не намагайся прислухатися до того, про що говорять инші, і не втручайся в чужі розмови, щоб тебе не взяли на кпини і не стали через тебе злоріками. Не будь занадто цікавий і не прагни все побачити, щоб не заповнив твоє серце гній пристрастей.

8. Згідно зі своєю потребою дивися, згідно з потребою слухай, згідно з потребою говори, згідно з потребою відповідай. Перед поважнішими не відразу наважуйся сідати, а коли й запросять, то не сідай поруч, а озирнися навкруги і спробуй знайти нижче місце, щоб Бог прославив тебе за смирення. Коли тебе запитують, — відповідай смиренно і належним тоном, а коли не запитують, — мовчи. Коли звертаються із запитанням до когось иншого, міцно стули свої уста, щоб твій язик, підштовхнутий серцем, не прохопився якимось марним словом і не вразив суворих подвижників, а тебе не скував ланцюгами осуду. Сидячи, не закладай ногу за ногу, це — ознака неуважности і незібраности. Коли розмовляєш з нижчим від себе чи він тебе про щось запитує, то не відповідай йому недбало, погорджуючи братом і зневажаючи Бога. Бо, зневажаючи убогого, ти дратуєш Творця його (Прип. 17, 5), — каже притча.

Нехай слова втіхи передують усім иншим твоїм словам, підтверджуючи любов до ближнього. Долучай їх і в середині, і в кінці розмови, випромінюючи на обличчі радість, щоб зробити приємне своєму співрозмовникові. Довідавшись про успіхи ближнього, радій і прославляй Бога, бо успіхи ближнього — то й твої досягнення, а твої — то і його. На зібраннях уникай перших рядів, шукай для себе віддаленого місця, щоб почути: Друже, пересядь вище (Лк. 14, 10).

Під час обіду нехай твоя ліва рука не перебирає ініціятиви у правої, а краще нехай буде в спокої; якщо ж так не виходить, то нехай допомагає правій руці. Нехай молитва на твоїх устах передує будь-якому запрошенню до неї, і так молись згідно з правилами аж до останньої молитви, вважаючи за велике зло перепинити чи полишити її. Коли ти їси, то не залишаєш столу доти, допоки не наситишся (якщо значні обставини не піднімуть тебе завчасно з-за столу), то чи не тим більше ти мусиш до кінця залишатися під час споживання їжі духовної, підкріплюючи свою душу молитвою. Бо наскільки небо відрізняється від землі і небесне від земного, настільки й душа різниться від тіла.

9. Душа — це образ неба, бо в ній перебуває Господь, а тіло походить зі землі, на якій живуть смертні люди й безсловесні тварини. Тому тілесні потреби узгоджуй з годинами молитов і намагайся не зважати на думки, які відвертають тебе від правил. У злих духів існує звичка в час молитви під приводом благопристойної причини відвертати нас від молитви, щоб позбавити нас її спасительної сили. Не говори на своє виправдання: "у мене болить голова чи живіт", — покликаючись на невідомих свідків неіснуючої хвороби і заради власного спокою послаблюючи старання в чуваннях. Навпаки, молися ще й таємно, бо Бог, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно (Мт. 6, 6).

Помножуй досягнення досконалого життя, щоб у потрібний час знайти приховане багатство. У щоденних служіннях приєднуй до тілесної праці слово втіхи, щоб довести свою любов до тих, кому прислужуєш, і щоб служіння, приправлене сіллю (Кол. 4, 6), приймали з прихильністю. Не дозволяй иншому виконувати твої обов'язки, щоб твою нагороду не відняли в тебе й не вручили иншому і щоб инший не прославився твоїм багатством, а тебе не зганьбили цим. Діла свого служіння виконуй старанно і належним чином, як і личить слузі Христовому. Бо сказано, що проклятий всякий, хто чинить діло Господнє недбало (Єр. 48, 10). Остерігайся зловживань, надмірностей і погорди, навіть якщо доручені тобі справи видаються незначними. Пам'ятай, що за тобою спостерігає Бог. Великою справою є служіння, яке може забезпечити тобі Царство Небесне. Це невід доброчесностей, який вловлює всі Господні заповіді і найперше найдосконалішу із доброчесностей — покору, яка приносить зі собою багато благ, а потім і таку: Я був голодним, і ви нагодувалили Мене, Я хотів пити, і ви напоїли Мене, блукав, хворів, був у в'язниці, і ви послужили мені (Мт. 25, 35-36). Особливо цінується, коли належне робити нам відповідно до обов'язків ми виконуємо смиренно, без вивищення, гніву і нарікань.

Наслідуй тих, які чинять правильно, і закарбуй їхні справи в серці своєму. Прагни бути серед нечисленних, бо добро рідкісне, і тому мало хто входить до Царства Небесного. Не думай, що всі ті, що живуть у келіях, спасуться: і добрі, і злі. Насправді це не так. Багато хто розпочинає доброчесне життя, але небагато хто витримує його ярмо. Царство Небесне належить тим, що докладають зусиль, і ті, що беруть силою, здобувають його (Мт. 11, 12). Це — слово Євангелія. Воно називає зусиллями тілесні труди, що їх учні Христові терплять добровільно, зрікшись своїх власних бажань і тілесного спокою для виконання всіх Христових заповідей. Тому, якщо хочеш здобути Царство Небесне, доклади зусиль, схили свою шию під ярмо служіння Христові, затягни нашийник, щоб він стискав її. Виснажуй себе трудами доброчесности, постом, нічною молитвою, покорою, мовчанням, псалмоспівами, молитвами, сльозами, працею, скорботами і всім, що доведеться стерпіти від демонів і від людей.

10. Нехай з часом в тебе не з'являються зухвалі думки зменшити зусилля, щоб перед дверима виходу не опинитися без захисту чеснот і не залишитися за ворітьми Царства Небесного. Нехай висота церковного чину тебе не засліплює, а ще більше впокорює, бо досягнення душі в її покірності, а зарозумілість породжує вади і безчестя. Наскільки будеш наближатися до вищих ступенів священства, настільки ж упокорюй себе, остерігаючись прикладу Ааронових синів. Пізнання благочестя — пізнання смирення і покори. Смирення — це наслідування Христа, а зарозумілість, вільнодумство і безсоромність — це наслідування диявола. Будь послідовником Христа, а не антихриста; наслідувачем Бога, а не Божого супротивника; Владики, а не раба-втікача; милосердного, а не жорстокого; чоловіколюбного, а не чоловіконенависника; мешканців шлюбного покою, а не тих, що живуть у пітьмі. Не поспішай віддавати накази спільноті, щоб не накласти на свою шию тягар чужих гріхів.

Пригадуючи справи кожного дня, порівнюй їх з ділами попереднього і поспішай виправити хибне. Досягай висот у чеснотах і наблизишся до янголів. Перебувай у келії не дні й не місяці, а впродовж довгих літ, удень і вночі оспівуючи свого Владику, наслідуючи херувимів. Як розпочнеш, — так і завершиш, ідучи важкою дорогою свого подвижництва, і за благодаттю Божою ввійдеш до раю, осяяний світильником своєї душі, радіючи разом з Христом навіки віків. Амінь.

Слово про подвижництво. Чим належить прикрашатися ченцеві

1. Монах передусім має провадити життя безкорисливе, тілесно бути самотнім, мати скромний вигляд, тихий голос, розмовляти належним чином, їжу споживати пристойно й стримано. При старших чернець має мовчати, до мудрих прислухатися, до рівних виявляти любов, молодшим допомагати порадами в дусі братньої любови. Ченцеві треба сторонитися людей легковажних, недобрих і зіпсованих. Хай він більше роздумує і менше говорить, не буде гострим на слово, хай не вдається до пустої балаканини, не пересміюється, а прикрашає себе скромністю, хай очі звертає додолу, а душу скеровує до неба. На закиди хай не відповідає гнівом, а буде покірним, працелюбним, хай завжди пам'ятає про инших. Нехай надія вселяє в нього радість і силу для подолання утисків. Окрасою ченця є постійна молитва, вдячність усім, покора перед усіма і відсутність зверхности. Ченцеві належить наслідувати життєві засади святих отців, бути стриманим, берегти своє серце від лукавих помислів і, виконуючи заповіді, збирати собі скарб на небі. Нехай прискіпливо досліджує свої щоденні думки і вчинки, не занурюється в життєві марноти, не вдається до пустих балачок, не виявляє цікавости до життя легковажних людей. Ченцеві личить розділяти радість братів, а не заздрити тим, хто досяг висот доброчесного життя, співпереживати страждаючим, плакати разом з ними, співчувати їм, а не звинувачувати їх, не дорікати тому, хто навернувся з грішного життя. Ніколи не виправдовувати себе, а визнавати найбільшим грішником перед Богом і перед людьми.

Чернець має наставляти нетямущих, утішати легкодухих, прислуговувати немічним, мити ноги святим, піклуватися про гостей і братів, з одновірцями бути в мирі, а єретика уникати, читати істинні книги, а богопротивних навіть не брати до рук. Ченцеві не личить надмірно доскіпуватися до тайни Отця, Сина і Святого Духа, але можна сміливо говорити й розмірковувати про нестворену і єдиносущну Тройцю. Він має пояснювати людям, що треба хреститися, як прийнято, і вірувати, як охрещено, і прославляти, як увірувано. Вчинки і мова його мають бути добрі. Він не може присягати, займатися лихварством, не може шукати зиску ані з єлею, ані з хліба чи вина. Ченцеві слід утримуватися від насолод, пияцтва, житейських пристрастей, не вчиняти підступно, ні про кого не говорити погано, нікого не обмовляти і навіть не прислухатися до наклепів, не довіряти бездумно всьому тому, що говорять.

Погано для ченця давати волю роздратуванню, впадати у відчай, безпідставно гніватися на ближнього, ображатися на когось, платити злом за зло. Краще бути обмовленим, ніж обмовляти, битим, ніж самому бити, терпіти образи, ніж кривдити, бути позбавленим чогось, ніж бути здирником.

2. Найдужчі небезпеки для ченця — спілкування з жінками і споживання вина, бо вино й жінки зведуть і розумних (Сир. 19, 2). Хай він утримується від цього. Заповіді Господні виконувати належить не з сумом, а з радістю, очікуючи від Нього винагороди й похвали, прагнути насолод вічного життя, завжди пам'ятаючи слова Давидові: Бачу я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — і стану я непохитним (Пс. 16, 8); любити Бога синівською любов'ю: усім серцем, всіма силами й думками; відчувати рабську покору перед Ним, боятися Його і коритися Йому. Ченцеві личить зі страхом і боязню трудитися задля свого спасіння, палати духом, бути у всеозброєнні Святого Духа, прагнути до відомої мети, а не боротися з повітрям (1 Кор. 9, 26), долати ворога неміччю тіла й убогістю душі, виконувати всі заповіді і вважати себе нікчемним, дякувати святому, славному і суворому Богові. Ченцеві не слід робити щось із завзятістю й марнославством, а лише задля Бога і Йому на догоду: Бо розсипав Бог кості тих, що догоджають людям (Пс. 53, 6).

Ченцеві не пристало хвалитися, говорити похвали та прислухатися до хвали инших. Служіння його хай буде таємним, хай робить усе не про людське око, а заради похвали Божої. Хай думає про страшне і славне Господнє пришестя, про відхід із цього світу, про блага, які очікують праведних, а також і про вогонь, приготований дияволові та слугам його, а понад усе пам'ятати слова апостола: Страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що нам має об'явитися (Рим. 8,18). Нехай також промовляє разом з Давидом, що для тих, які виконують Його заповіді, — винагорода велика (Пс. 18, 12), вінці праведні, вічна домівка, вічне життя, невимовна радість, незнищенна обитель в Отця, Сина і Святого Духа — істинного Бога, обличчям до обличчя, радість разом з ангелами, зі святими отцями, з патріярхами, із пророками, апостолами, мучениками і праведниками, з тими, що догодили Богові в усіх поколіннях. Докладімо й ми зусиль, щоб бути серед них, із благодаті Господа нашого Ісуса Христа, Котрого слава і сила навіки віків. Амінь.

Слово про подвижництво

1. Людина була створена за образом і подобою Божою, але гріх, вкинувши душу до виру пристрастей і пожадань, спотворив красу Його образу. Бог, Котрий створив людину, є істинним життям. Тому той, хто втратив подобу Божу, втратив і це життя, і хто перебуває поза Богом, не може мати блаженного життя. Отож повернімося до первісної благодаті, якої ми позбавлені через гріхи, і коли знову прикрасимо себе за образом Божим, відмовившись від пожадань, уподібнимося Творцеві нашому. Той, хто, наслідує безпристрасність Божої природи, наскільки це можливо, відновив у своїй душі образ Божий. А хто таким чином уподібнився Богові, той уповні досяг відповідного життя в Господі і перебуває постійно у вічному блаженстві. Якщо через безпристрасність ми знову повертаємо собі образ Божий, а уподібнившись Богові, набуваємо вічне життя, то полишімо все инше і докладімо старань, щоб наша душа була непохитна
Пошук
Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

 Петро Калнишевський Святий Праведний Петро Калнишевський


Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz